Олександр Морозов: Почався найскладніший відрізок третього строку Путіна

"Патріоти України" наводять витяги з його публікації "Хімічний "Боїнг" у Сирії. Почався найскладніший відрізок третього строку Путіна".

Автор, насамперед, підкреслює складне становище, в якому опинилося нинішнє кремлівське керівництво після хімічної атаки на мирних мешканців Сирії, і нищівної відповіді на нього Трампа. Останні події - такий самий знак біди для Путіна, як і збиття "Боїнгу" над Донбасом, тільки з куди гіршими наслідками. "Якщо й було щось позитивне у минулому, воно остаточно витіснене образом одіозного суб'єкта світової політики. Минули часи, коли серед впливових світових осіб були ті, хто визнавав, що Кремль практикує розумну політику національних інтересів. Тепер у нього образ або вуличної шпани, яка рве шапки з перехожих, а якщо зловили — бреше в обличчя. Або держави, яка діє за зразком спецслужб, перетворюючи зовнішню політику на серію секретних спецоперацій: з вербуванням, створенням резидентур, маніпуляціями. Кремль вже не здатний вийти з цих описів. Виник стійкий політичний наратив. І союз з Асадом, від якого Кремль не в змозі відмовитися, замикає цей другий етап, відкриваючи третій: з квітня 2017-го по березень 2018-го. Всього 11 місяців — дуже коротка дистанція ", - зазначає Олександр Морозов.

Подальший розвиток ситуації підштовхує Москву до нової, тепер вже без всіляких умовностей, "холодної війни", причому у її найекстремальнішому варіанті - часів т. зв. "карибської кризи". Ба, ситуація може бути навіть гіршою, ніж1962року. "11місяців, що залишилися, позначуватимуться істеричним антиамериканізмом. Путін на цих виборах продаватиме населенню військову загрозу з боку США, наймогутнішої держави в світі. Іншого товару тепер немає, та і не треба. І це буде найпохмуріший період путінізма. І до Сирії градус антизахідної риторики для внутрішнього вживання в Росії був дуже високий. Але все ж це не було «холодною війною». А ось тепер на внутрішньому ринку російської пропаганди почнеться «холодна війна».При цьому треба нагадати, що «холодна війна» — з точки зору суспільної атмосфери — це не заморожена «гаряча», а, навпаки, такий стан, коли медіа і політичні структури, а разом з ними й населення підвішені, немов в очікуванні «гарячої війни». Та Карибська криза відбувалася в умовах відлиги. Там поєднувалися два зустрічні процеси — відлига і наростання військової конфронтації. Тепер гірше: немає жодного політичного процесу всередині Росії, який би врівноважував мілітаризм військово-географічного суспільства. Кремль мислить себе геополітичним гравцем, що представляє політичну і військову загрозу. Але зовні це виглядає не так. Путін — це не агресія, а різновид Чорнобиля. Образно кажучи, Кремль висадив на власній території ядерну станцію — і по світу поширюється радіація. Тому головний модус у відповідь — не військове протистояння, а намір просто накрити товстим бетонним ковпаком цей «політичний Чорнобиль»", - зазначає автор.

Поза сумнівом, цивілізованому світу, економучний ресурс якого незрівняно потужніший за тей, що має Росія, зробити такий "саркофаг " цілком до снаги. Тут виникає інше питання: наскільки довго спроможні існувати у новій ізоляції, або, за дотепним виразом автора, в умовах військово - географічного суспільства, самі росіяни, як вони пристосовуватимуться до нових умов. " Можна трохи копіювати загальний гопницький стиль влади, нагромаджувати «грошенят» і якось веселитися в своєму середовищі: церковні ходи, неформальні клуби молодих матусь свого соціального кола, екскурсії та внутрішній туризм. Друга частина суспільства — «відповідальні бюджетники» — у важчому положенні. Директор бібліотеки або школи не може покинути свою професію і місію, і для нього немає таких відчутних бонусів, як у корпоративника. Тому пристосовуються вони песимістичніше, веселощів не виходить. У бюджетників немає таких запальних п'ятниць, як у корпоративної молоді, «суп рідший, небо нижче».

Третій модус — міноритарний настрій,. А також особи творчих професій, внутрішній світ яких у пост-кримський період знаходився у складному стані: «Бігти? Залишатися? Зберігати оптимізм і продовжувати пропагувати демократичні інститути та культуру, або песимістично віддалитися до села і писати книгу? Дрейфувати в демшизу? Або плекати в собі стокгольмський синдром у гідних формах?..» У будь-якому випадку, всі ці модуси у минулому. На нинішньому етапі — між Сирією і відсунутою в невизначене майбутнє «карібською кризою» зберігається «бунтуючий залишок» з числа осіб, які знаходяться поза корпоративними зобов'язаннями і бюджетною професією. Нині це, наприклад, далекобійники і «молоді патріоти Навального». Без відлиги і при повному тріумфі військово-географічного суспільства, та ще і в процесі накриття бетонним ковпаком зовні — соціальний розпад прийме якісь нові, невідомі раніше форми. Ми тут виявимося просто ізотопами", - робить висновок автор.

...