"Наш" сирієць, - блогер

Той же конфлікт в Сирії, який, здавалося, не має до нас прямого відношення, виплеснув з країни сотні тисяч біженців. Вони в переважній більшості намагається "заякоритися" у ситих спокійних країнах, але, трапляється, осідають і на теренах нашої, теж збуреної війною та терором країни.

З 24-річним Хасаном познайомився у Шостці, на місцевому ринку. Колоритна зовнішність видавала в ньому мешканця Близького Сходу. Поцікавився, з якої він країни. Виявилося, з Сирії. Кілька років тому прибув до України освоювати спеціальність інженера, навчався у Луганську, Дніпропетровську, ще студентом втягнувся в бізнес, і вже, як то кажуть, міцно стоїть на ногах. Зараз розширюється, шукає нових ринків. Вдома, вважає, робити поки нічого:

- Втратив дім, матір, сестру. Наше містечко, на півшляху від Дамаску до йорданського кордону, геть зруйноване урядовими військами. Вдома жодних перспектив. Подальшу долю, всі свої надії пов'язую з цією країною. Тут теж нелегко, але незрівняно краще, ніж на батьківщині. Втім, у нас є багато спільного. В Україні, як і Сирії народ повстав проти авторитарного правителя. Сім`я Асадів стала більшості вже поперек горла. Передача влади від батька до сина, загальна пригніченість, застій дратували страшенно. Люди воліли змін, і з радістю підтримали «арабську весну». Спочатку - жодних зіткнень, мирні ходи з квітами, відчуття свободи. А ось далі - арешти, вбивства невдоволених, збройний опір.

Асада Хасан вважає тираном, катом власного народу, який, щоб утриматися при владі, вбив сотні тисяч людей, знищив або сплюндрував десятки міст і сіл. Саме завдяки йому у війну влізла і Росія. Її сирійці люто ненавидять - за бомбардування, жорстокість вояків, брехню, яка переступає всі межі. Щодо ісламської держави, або, арабською, Даулет аль Ісламі, народ спочатку дуже сподівався на неї, вважаючи справедливішою за Асада:

- Але швидко з`ясувалося, що вони - такі ж, якщо не гірші звірі, вбивці, ніж асадівці, - каже сирійський "гість", - з Асадом начебто вороги, але практично не воюють, відіграються на простих людях, грабують, палять, оббирають, гвалтують. Народ ніхто не захищає – ні Асад, ні Даулет, ні Америка, ні Франція, ні, тим більше, Росія. У вас теж на Донбасі російські військові не дуже воліють йти під кулі, захищаються місцевим «гарматним м'ясом». У підсумку і в Сирії, й Україні брат вбиває брата.

Поволі складалося враження, що сирійський гість – ніякий не іноземець, а один з нас. Причиною тому була зовсім не його прекрасна російська. Сирієць мислить про життя і війну точнісінько як і пересічний мешканець країни, що його прихистила. Він - такий самий як і ми. Спільна біда, як і радість, дуже добре об`єднують.