Хто винен, або продовження Мухарського

Адже, на їхню думку, самі українці, білоруси, латиші та інші були неабияк представлені й у більшовицькій керівній обоймі, і – всіляких каральних органах. Такі міркування, на нашу думку, цікаво зіставити з іншими, дуже, до речі, відомими - наприклад, що Росії самій стало би до наснаги упоратися з фашистською Німеччиною, без якихось там українців, й інших татар. Це твердження, що належить відомому політичному діячу сучасності, геть спростовує стару відому істину про перемогу, в якої багато батьків, і поразку – круглу сироту. Виявляється, у Великої Перемоги – один великий російський «Папа», а ось відповідальність за всілякі гидотні вчинки кремлівських вождів, за логікою путінських підспівувачів, треба поділити між усіма народами колишнього СРСР. Хтось знову намагається перекласти провину з хворої голови на здорову.

Така точка зору цілком узгоджується з сумно відомим "Хто винен?". Наші північні сусіди його повторюють, і відразу відповідають - хто, з маніакальною послідовністю. За великим рахунком, це завуальований прояв "комплексу винуватця", бажання уникнути відповідальності, в тому числі й за допомогою розмов про чиюсь відповідальність. Така риса притаманна насамперед крадійкуватим чинушам, які, усвідомллючи свої грішки, намагаються виправдатися за чужий рахунок. Ось вам і відповідь, хто управляє сусідньою країною, з ким бореться Україна. Вони шукають винних на стороні, бо бояться постати перед судом історії.

А в юридичному плані питання відповідальності Росії за злочини СРСР (втім, вже досить і власних) вирішується дуже просто. Згадайте лишень, хто вважається єдиним правонаслідувачем Радянського Союзу. Скільки Росія приклала для цього зусиль? І тут, мабуть, варто згадати інше прислів'я: «Любиш з гіроньки з`їжджати - люби й санчатка тягнути".

...