Катерина Маслова: Коли сталася біда в Чорнобилі, відчула себе немов у 1937 році

На чергову річницю трагедії ЧАЕС громадяни колишнього СРСР згадують про свій досвід життя з Чорнобилем та подолання його болю, зазначають "Патріоти України". Вони також роблять певні висновки з тієї історії, розглядаючи її як у загальному контексті радянської минувшини, так і через призму сьогодення. Ось якими думками з читачем на своїй FB сторінці ділиться на чорнобильські роковини Катерина Маслова:

"Я виїжджала з Києва з сином 11 років і дочкою 4 місяців. Неначе назавжди. І знайомі говорили, що Києву кінець. Добре пам'ятаю, як вешталася по квартирі, і не могла вирішити, чи брати зимові речі. І не могла зрозуміти, що це не сон. Добре пам'ятаю, яка була дика жара, і як наш "Запорожець" обганяли автомобілі, з вікон яких стирчали діти, собаки, речі і заплакані обличчя господарів.

Я завжди знала, що Совєти – це смертельно для людей, я їх ненавиділа. Але в «чорнобильський рік» я вперше відчула на собі РІК 1937-ої. Повну безпорадність і безумну ненависть до влади. Я розуміла, що ми піщинки, і нас просто списали з числа живих. У 1986 році нас кинули виживати поодинці. Кожного. Ми з 4-місячною дочкою вижили завдяки моєму 11-річному синові. Він нас врятував в чужій країні в чужих, по суті, людей. Нам пощастило...

Пройшло багато років – 31, якщо бути точною. При владі мерзотники і покидьки, страшніші за комуністичну орду, хоча тоді, 31 рік тому, здавалося, гірше не може бути."